www.petropavl-rn.dp.gov.ua
ГОЛОВНА СТОРІНКА МАПА САЙТУ ДОПОМОГА П'ятниця, 29 березня 2024 року
Що нового на сайті ?

Архів публікацій
Петропавлівський район >> Корупція
Поняття, види та форми корупції
Версія для друку Написати листа
Поняття, види та форми корупції
      У багатьох енциклопедіях та словниках визначення корупції надається як дослівний переклад з латинської «corruption» – «корозія, роз’їдання, руйнування». Відомий російський філолог С. І. Ожегов визначав корупцію як «підкуп хабарами, продажність посадових осіб, політичних діячів».
      У Довідковому документі про міжнародну боротьбу з корупцією (квітень 1995 р.) вона визначається як «зловживання державною владою для отримання вигоди в особистих цілях». З цього широкого тлумачення корупції ми й виходитимо у подальшому. На більш докладному аналізі правового визначення корупції зупинимося нижче.
      У Законі України «Про засади запобігання і протидію корупцію», який набрав чинність 01 липня 2011 року, у ст. 1 зазначається, що корупція – це використання суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, наданих йому службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди суб’єкту відповідальності за корупційні правопорушення, або на його вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.
      При цьому, неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, а корупційним правопорушенням – умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене суб’єктом відповідальності, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
      Вказане визначення корупції викликало певні дискусії в колі як юристів-практиків, так і вчених-юристів в аспекті недостатньої чіткості його викладення. Зокрема, викликає занепокоєння норма про те, що фактом корупційного діяння вважається навіть прийняття обіцянки/пропозиції неправомірної вигоди або сама обіцянка/пропозиція надання неправомірної вигоди». Отже, за логікою законодавця достатнім для вчинення правопорушення є одержання у будь-якій формі (усно, письмово чи будь-яким іншим чином) згоди на одержання/надання неправомірної вигоди, і якщо факт «письмової обіцянки» можна підтвердити за наявності відповідного письмового доказу, то усна пропозиція чи усне її прийняття буде підтверджувати вкрай важко.
      Види та форми корупції
      Окресливши загальні риси корупції, її негативні риси, історичні та сучасні тенденції її розвитку, вважаємо за доцільне більш докладно зупинитися на видах (рівнях) корупції. Наші дослідження дають змогу виокремити чотири основні рівні (види) корупції:
      1. «Високорівнева» (або «елітарна», «можновладна») корупція характерна для вищих ешелонів влади (вищі органи влади, центральні органи виконавчої влади, центральні апарати правоохоронних органів та судової гілки влади). Саме на цьому рівні розробляються корупційні схеми, створюються корупційні мережі.
      До основних форм «високорівневої» корупції слід віднести:
    Ø корупційний лобізм;
    Ø корупційний протекціонізм і фаворитизм;
    Ø таємні внески на політичні цілі, внески на вибори з наступними «дивідендами» у вигляді високих державних посад;
    Ø перехід державних посадових осіб на керівні посади комерційних структур, які вони, перебуваючи при владі, підтримували за державний рахунок;
    Ø поєднання державної служби з комерційною діяльністю;
    Ø роздавання податкових пільг;
    Ø надання монополії щодо певного виду комерційної діяльності;
    Ø перешкода в отриманні спеціальних дозволів, ліцензій на зайняття певними видами діяльності (так званий «державний рекет», або торгівля дискреційною владою);
    Ø призначення на відповідальні державні посади тощо.
      Найбільш уразливими сферами «високорівневої» корупції є:
    Ø бюджетна сфера (у тому числі міжнародна валютна допомога);
    Ø приватизація державного майна;
    Ø паливно-енергетичний сектор;
    Ø контроль над тіньовою економікою та нелегальним бізнесом;
    Ø розподіл державної власності, землі та природних багатств України;
          митна сфера.
      2. Корупція в середніх ешелонах влади (обласного рівня). Практично тотожна корупції «елітарній». У зв’язку з меншим рівнем повноважень відрізняється меншими можливостями корупціонерів обласного рівня використовувати державну власність у своїх особистих цілях. Тут менші фінансові потоки, менша кількість великих об’єктів державної власності, обмежені й владні повноваження чиновництва. Але, зважаючи на звичайну арифметичну кількість чиновництва, шкода від корупціонерів цього рівня навряд чи менша.
      3. Корупція «низова» (дрібного чиновництва), тобто держслужбовців які безпосередньо проводять роботу з підготовки управлінських рішень, висновків, готують або видають відповідні дозволи, інші документи, здійснюють контрольні дії, розслідування справ, безпосередньо притягають до правової відповідальності (рівень районів, міст, районів у містах).
      Дрібна управлінська (низова) корупція має свою кількісну та якісну характеристику (ознаки). Специфіка сфер її поширення полягає в такому: 1) це місцевий локальний рівень (рівень муніципальної влади), де не вирішуються питання глобального, довгострокового характеру; 2) об’єктом корупції у даному випадку є задоволення «поточних» потреб громадянина владно-політичного характеру (отримання довідки, фінансової допомоги, поставлення на облік, відкриття власної справи тощо).
      Найбільш «корупційно-небезпечні» сфери дрібної корупції:
    Ø митна сфера (дрібні порушення правил митного режиму, дрібна контрабанда, тощо);
    Ø дозвільно-ліцензійна система;
    Ø сфера дрібного підприємництва;
    Ø контрольно-наглядова діяльність;
    Ø правоохоронна діяльність;
    Ø житлово-комунальне та побутове обслуговування населення;
    Ø система охорони здоров’я;
    Ø сфера освіти та дошкільного виховання.
      4. Корупція «від злиднів». Найбільш безпечний вид корупції. Здійснюється дрібним чиновництвом не на постійній основі, ситуативно або коли вже склалося «зовсім скрутне матеріальне становище». Її відносна безпечність полягає у тому, що корупційні дії вчиняються службовцями, які мають достатньо високий моральний рівень, люблять свою країну, поважають свій народ.
      В.М. Гаращук та А.О. Мухатаєв пропонують почати самостійно утворювати корупційні схеми. Цей рівень корупції ми докладно розглядати не будемо. У відсотковому підношенні він незначний, за формою проявів тотожний третьому рівню.
      Як уже зазначалося, види (рівні) корупції можна класифікувати за різними критеріями. Наведена нами класифікація прив’язана до рангу державного службовця.
      Крім зазначеної класифікації, пропонуємо поділяти корупцію за:
    Ø сферами діяльності: 1) політична; 2) економічна, або ділова (бізнес-еліта країни). В нашій країні, де влада зрослася з бізнесом, цей поділ є досить умовним; 3) побутова (традиції віддячити за роботу дрібному чиновнику, лікарю та ін.);
    Ø гілками влади: 1) корупція чиновництва у сфері законодавчої влади; 2) виконавчої влади; 3) судової влади. Сюди ж слід віднести й корупцію з боку посадових осіб правоохоронних та контрольно-наглядових органів;
    Ø часом вчинення: 1) ситуативна; 2) корупція на постійній основі, коли це стає способом життя службовця, істотним матеріальним поповненням власного бюджету (або його основною статтею);
    Ø способом учинення: лобізм. На нашу думку, це одна з найнебезпечніших форм корупції. Полягає у «проштовхуванні» шляхом прийняття нормативних та інших актів у всіх гілках влади, органах місцевого самоврядування, потрібних окремим кланам, бізнес-групам рішень, які часто суперечать інтересам і нації, чинному законодавству, або зміни редакції нормативних актів не на користь інтересам держави та суспільства.
      В.М. Гаращук та А.О. Мухатаєв пропонують узагальнену класифікацію негативних наслідків корупції:
    ü неефективне використання державних коштів та ресурсів;
    ü неефективна зовнішня і внутрішня економічна політика держави підлаштована під кланові інтереси, а не інтереси держави);
    ü втрата податків, інших надходжень до державного бюджету (шляхом їх прямого розкрадання або «узгодженого» недоотримання);
    ü гальмування шляхом установлення надуманих перешкод розвитку бізнесу;
    ü уповільнення ефективності роботи державного апарату в цілому;
    ü неефективне використання знань та умінь людини, які замість того, щоб займатися справою, вимушені долати штучні бюрократичні перешкоди;
    ü зниження якості управлінських послуг (у тому числі шляхом утворення штучних перешкод);
    ü зниження інвестицій, уповільнення економічного зростання;
    ü розорення приватних підприємців; посилення організованої злочинності, яка часто «вирішується» корумпованими високопосадовцями;
    ü зростання соціальної нерівності;
    ü зниження суспільної моралі.
      До антикорупційних актів організаційної спрямованості (тобто таких, що не передбачають конкретних санкцій за протиправні дії) слід віднести низку ратифікованих міжнародних актів: Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією, Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією, Указ Президента України від 18 листопада 2005 р. № 1615/2005 «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції».
      Версія для друку Написати листа
Про цей сайт | Запитання | Адміністратор