 Версія для друку
 Написати листа
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, –
деякі зміни до Податкового кодексу України
Західно-Донбаська ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що Законами України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон №1791) та від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон №1797), які набрали чинності з 01.01.2017, внесено зміни, зокрема, у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, змінами, внесеними до статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), передбачено, що ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ).
Крім того, Законом №1791 встановлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік згідно із Законом №1791 встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
Разом з тим у 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону №1791, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пунктів 4.1 та 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПКУ та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до змін, внесених Законом №1797, доданим до пункту 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ підпунктом 38.6 визначено, що об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 ПКУ у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.
Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно із статтею 266 ПКУ вважаються надміру сплаченими грошовими зобов’язаннями та підлягають поверненню.
Зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств у 2017 році
Західно-Донбаська ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що Законами України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон №1791) та №1795-VIII «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо підтримки літакобудівної галузі», а також від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон №1797) до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) внесені зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств, які набули чинності 01.01.2017.
Так, зокрема, уточнено та доповнено поняття, визначені статтею 14 ПКУ.
Законом №1797 внесено зміни до підпункту 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ щодо уточнення ознак безнадійної заборгованості та викладено у новій редакції підпункти «г» і «ґ» стосовно визначення заборгованості фізичних осіб, які відповідають ознакам безнадійної заборгованості, зокрема:
- конкретизовано, що не є безнадійною заборгованістю прощена кредитором заборгованість фізичних осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і якщо період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки (п.п.«г» п.п.14.1.11 ст.14 Кодексу);
- зменшено з 50% до 25% встановленої на 1 січня звітного податкового року мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік) розмір заборгованості фізичних осіб, у межах якого заборгованість визнається безнадійною (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб) (п.п.«ґ» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Крім того, Законом №1791 підпункт 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ доповнено визначенням безнадійної заборгованості банків, до якої може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за якими прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:
- пов’язаних з таким кредитором;
- які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах;
- які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.
Законом №1797 до пункту 14.1 ст.14 ПКУ внесено зміни, якими уточнено:
- поняття деривативів та визначено, що стандартна (типова) форма деривативів затверджується Кабінетом Міністрів України (п.п.14.1.45 п.14.1 ст.14 ПКУ);
- що особами, які здійснюють виплату дивідендів, є не лише емітенти корпоративних прав, а й інші юридичні особи. Також розширено поняття платежів, прирівняних до дивідендів, та визначено, що для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини) (п.п.14.1.49 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Пункт 14.1 ст. 14 ПКУ доповнено новими поняттями:
- державні цінні папери – облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик та казначейські зобов’язання України, емітовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику (п.п.14.1.441 п.14.1 ст.14 ПКУ).
- термін «нерезиденти, що мають офшорний статус» (нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, крім нерезидентів, які надали платнику податку виписку з правоустановчих документів, легалізовану у встановленому законодавством порядку, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента) визначено у п.п.14.1.1221, яким доповнено п.14.1 ст.14 ПКУ, та відповідно виключено з п.п.141.4.9 п.141.4 ст.141 розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ. Отже, цей термін з 01.01.2017 використовується для цілей усього ПКУ, а не тільки для цілей розділу III ПКУ;
- дохід суб’єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, та складові доходу від операцій з випуску та проведення лотерей визначено у новому п.п.14.1.271, яким доповнено п.14.1 ст.14 ПКУ.
З пункту 14.1 ст.14 ПКУ виключено поняття «нематеріальні активи», яке у редакції ПКУ до 01.01.2017 визначалось у п.п.14.1.120.
Більше роз’яснень про зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств у 2017 році надано Державною фіскальною службою України (далі – ДФС) у листі від 08.02.2017 №2991/7/99-99-15-02-01-17, який розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що Законами України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» та від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», які набрали чинності з 01.01.2017, внесені законодавчі зміни, зокрема, з акцизного податку.
Так, продаж пального в ємностях до 2 л не вважається реалізацією пального. Для цілей оподаткування акцизним податком внесено зміни до визначення терміну «реалізація пального», відповідно до яких реалізацією пального не вважаються операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 2 л (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абзац другий п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).
Таким чином, суб’єкти господарювання, які здійснюють реалізацію пального у споживчій тарі ємністю до 2 л (включно) (крім виробників такого пального), не є платниками акцизного податку з реалізації пального та на них не поширюються норми ПКУ щодо реєстрації як платників акцизного податку з реалізації пального, складання та реєстрації акцизних накладних, обов’язковості подання декларації акцизного податку.
Водночас підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено пунктом 201, відповідно до якого:
- до осіб, які реалізують пальне в ємностях до 2 л, не застосовуються штрафні санкції за здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку, передбачені п.117.3 ст.117 ПКУ, та штрафні санкції за порушення порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, передбачені ст.1202 ПКУ;
- зазначені штрафні санкції не застосовуються з дати виникнення зобов’язання щодо реєстрації суб’єкта господарювання платником акцизного податку з реалізації пального або реєстрації акцизних накладних, розрахунків коригування.
Змінами, внесеними до п.231.1 ст.231 ПКУ, уточнено випадки, в яких акцизні накладні обов’язково складаються платниками податку на обсяги пального, зокрема:
- використаного для власного споживання;
- реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених ст.229 ПКУ, якою передбачено нульову ставку акцизного податку залежно від напрямів використання підакцизних товарів.
Також встановлено обов’язок виробника пального у споживчій тарі ємністю до 2 л (включно) складати акцизну накладну на обсяги такого пального.
Для пального, яке відвантажується на умовах, встановлених ст. 229 ПКУ:
- акцизні накладні можуть бути виписані в межах ліміту квот, встановлених Кабінетом Міністрів України для отримувачів такого пального (п.232.3 ст.232 ПКУ);
- у заявках на поповнення обсягу залишку пального сума акцизного податку не вказується, тобто для такого пального сума акцизного податку не є обов’язковим реквізитом такої заявки (п.п.«з» п.п.232.4.1 п.232.4 ст.232 ПКУ) і, відповідно, не потребує попереднього перерахування сума цього податку до бюджету.
Роздрібний акцизний податок з пального скасовано – акцизний податок з роздрібного продажу пального (0,042 євро за 1 л, який сплачувався до місцевих бюджетів за місцезнаходженням АЗС та/або АГЗС) перенесено до основної ставки акцизного податку, що сплачується виробниками та імпортерами.
Водночас на суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію пального та не є платниками акцизного податку з роздрібного продажу пального, продовжують поширюватися норми ПКУ щодо функціонування системи електронного адміністрування реалізації пального (крім тих, які реалізують тільки пальне у ємностях до 2 л). Такі суб’єкти господарювання не заповнюють розділ ІІ додатка 6 до декларації акцизного податку «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів».
Звертаємо увагу, що зазначені норми поширюються лише на операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального, здійснені після 01.01.2017.
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що Міністерство фінансів України у листі від 19.01.2017 №31-11150-09-10/1342 (далі – лист №31) повідомило про індексацію у 2017 році нормативної грошової оцінки землі для платників єдиного податку 4 групи у зв’язку зі змінами податкового законодавства, які набули чинності з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році».
Пунктом 2921.2 статті 2921 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) базою оподаткування єдиним податком для платників 4 групи (сільськогосподарських товаровиробників) є нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ.
Статтею 289 ПКУ визначається загальний порядок індексації нормативної грошової оцінки земель в цілях застосування податкового законодавства, а саме: передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель визначається виходячи із значення індексу споживчих цін за попередній рік.
За інформацією Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112,4 %.
Підрозділами 6 та 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ встановлені особливості справляння плати за землю та єдиного податку відповідно.
Так, з 01.01.2017 при розрахунку плати за землю враховуються наступні особливості:
1) індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 відсотків (пункт 6 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ);
2) індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням (пункт 8 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ з урахуванням змін з 01.01.2017):
- для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) – 100 %;
- для земель несільськогосподарського призначення – 106 %.
Разом з тим, пунктом 5 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ передбачено особливості індексації нормативної грошової оцінки земель з метою нарахування єдиного податку. Зокрема, встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) для цілей оподаткування єдиним податком 4-ої групи, застосовується із значенням 100 %.
Враховуючи, що ПКУ не встановлено інших особливостей визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі з метою оподаткування єдиним податком для платників 4 групи, з 01.01.2017 при нарахуванні єдиного податку платникам 4-ої групи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі доцільно визначати з урахуванням таких значень індексів споживчих цін:
- за 2015 рік – 100 %;
- за 2016 рік – 112,4 %.
Лист №31 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням
|